|
Мережа навчальних закладів
Мережа навчальних закладів міста Мирноград
Літопис шкільного життя
Розбудовуючи світ, людина творить обличчя сучасності, виявляє унікальність власного « я» в мистецьких та наукових надбаннях, нетлінних полотнах художників та примхливих візерунках архітектурних споруд. Та серед безлічі неповторних та різних будівель , зведених людством як відбитки душі майстра, тих , що можна , мабуть, читати як книги, саме школа може здатися типовою та стандартною. Але це лише на перший погляд. Адже зовнішня схожість споруд не заперечує те, що можна було б назвати «власним обличчям». І школі , якою ми розпочинаємось та стверджуємось як особистість, воно необхідне попри все, що, здавалось би загрожує її уніфікованості: державні стандарти якості , єдині вимоги й рекомендовані до застосування прийоми та форми роботи, загальні підходи до навчання та виховання. Процес формування яскравої та неповторної особистості на грунті шкільної освіти залучає сьогодні до зведення та розбудови храму шкільного дитинства як учня – головного винахідника та автора безлічі ідей , з його вимогливими сподіваннями та нетерплячими очікуваннями, так і вчителя-фахівця, збагаченого досвідом життєтворчості та прагненням допомогти відбутися особистості кожної дитини. Усі разом вони сповнюють шкільне життя тими наповторними символами та знаками, які підкреслюють та визначають індивідуальність кожної школи. А ще - формують її дух та створюють імідж. Тож зведення школи – це порух, порух від серця до серця, від Барвистості та Допитливості Дитинства до Мудрості Зрілості . І обов»язково – від минулого до сучасності, від витоків до сьогодення . З думою про майбутнє наших дітей ми звертаємось сьогодні до наших джерел, відроджуємо у пам»яті перші кроки будівничих Школи, початок розбудови системи освіти міста. Згадуємо імена талановитих майстрів, фундаторів шкільної освіти, корифеїв педагогічної праці, тих, з ким освітянами міста зроблено перші кроки на ниві просвітництва, тих, кому щиро завдячують за світло та тепло дитячі серця. Турботою про сьогодення та майбуття школи, відзначено діяльність відділу освіти міста, керівників освітніх установ, що десятиріччями подвижницької праці та талантом любові до учня й школи, формують обличчя сучасної освіти, надають неповторності кожній школі, спонукають до інноваційних зрушень заради майбутнього наших дітей. Аби воно відбулося, педагоги міста готові на високому професійному рівні відповідати « викликам суспільства» , творчо осягати освітній простір, бачити перспективу та прогнозувати результат, забезпечувати європейські стандарти якості своєї праці Успішність їх починань закорінено в нашій історії, досвіді розбудови системи освіти міста, яке готується відзначити 100-річний ювілей. 45 ( середній вік школи у нашому місті) - прекрасна заявка на виваженість рішень та сміливість починань, це виклик буденності та посередності, які не сумісні з духом сучасної школи. І хай наймолодшій шкільній родині всього лише 7 , а найстаршій із шкіл- 74 роки, напередодні славетного ювілею міста вони разом прагнуть та можуть забезпечити успішне майбуття школи як найважливішої соціальної інституції, зробити все можливе заради того, аби школа стала Собором Духовності Учня,осередком плекання життєво успішної особистості будівничого нашого життя. У час змін та розбудови школи майбутнього, ми озираємось назад, щоб побачити у дзеркалі історії зведення школи наше минуле, самих себе та відчути зв»язок поколінь. І слово за словом укладаємо літопис шкільного життя …
ЗОШ№1- берег любові і надії
Школа… Моя рідна школа. У кожного з нас вона асоціюється з найкращою порою в житті – дитинством, ранньою юністю, де є місце дружбі, першому коханню, мріям, надіям, сподіванням. Школа – це той осередок суспільства, який ніколи не старіє. Тут постійний гамір дітей, тут кипить життя, тут вирує творчість. Саме тому старість не загрожує школі, ніколи не вмоститься на її дужих та міцних крилах. Такою молодою є загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів №1, що затишно влаштувалася на південно-східній частині Димитрова. Вона має давню історію, яка бере свій початок у далекому 1924 році. Хоча школі уже виповнилося 85 років, а виглядає вона молодо, бадьоро. Пориньмося в цю цікаву історію. Читати далі...
ЗОШ № 4. Школа-родина
Життя прожити – не поле перейти. Важка та довга дорога, але зупиняючись на якусь мить, повертаєш свій погляд в минуле і розумієш, що воно було лише миттю, яскравим спалахом, немов блискавиця, феєричним та швидкоплинним .І ось ти стоїш у безкраїй площині, у серце закрадається ностальгія, в думках пропливають забуті образи, які ніби уривки чогось забутого, далекого, але дуже рідного… минулого. Мимоволі згадається дитинство, роки навчання… і, раптом, в цей момент спогади, ніби бурхлива річка, розділяються, накладаючись одне на кращі і наймиліші спогади в житті, це початок життєвого шляху кожної людини. Пам'ять серця повертає випускників ЗОШ №4 до затишного куточку міста, де неподалік від ставу із замріяними вербами розташувалась будівля школи, що вже понад півсторіччя гостинно зустрічає непосидючих, допитливих та невтомних своїх вихованців. Читати далі.../uploads/editor/3859/337224/sitepage_30/files/2_s4.doc
ЗОШ №5. Школа починається з учителя
Історія школи № 5,а ще раніше № 16, починається з 1939 року. Це була школа з українською мовою навчання і розміщувалась вона у двоповерховій будівлі,що по вулиці Дарко. Для кожного з нас школа починається з учителя. З першого вчителя. І хоч би куди закинула нас доля, хоч би скільки вчителів мали ми потім – той, перший, лишається в серці на все життя. А потім приходять інші вчителі й залишаються для нас учителями назавжди. Немає на землі професії більш важливої і вічної, ніж професія – Вчитель. Є вчителі зі світовою славою. Їхні досягнення ще довго вказуватимуть шлях цілим поколінням нових педагогів. А ті, хто не зажив гучної слави,хіба не залишили частину душі й серця у своїх вихованцях? Читати далі...
ЗОШ №6. Школа надій і сподівань
Серед розбурханого океану з іменем Життя є острівець Надії для наших дітей, їхніх батьків, всіх, хто живе на Землі. Це школа. Тут проходять найкращі роки людини, радісні, чудові, безтурботні. І, стаючи дорослими, виходячи зі стін школи, всі люди душею і серцем тягнуться сюди, в цю тиху гавань, на цей острівець Надії, де їх та їхніх дітей чекають старші товариші, розумні, мудрі, справедливі, чуйні, готові будь-якої миті прийти на допомогу, допомогти словом та справою розібратися в такому непростому житті, знайти свій єдино правильний шлях. Читати далі...
ЗОШ № 8. Берегиня історії
Безмежні степи та безкраї лани... Так було обумовлено долею, щоб у цій безлісій місцевості люди почали видобувати вугілля. У верхів’ях річки Казений Торець розкинулось невеличке, але чарівне містечко Димитров. Як і більшість населених пунктів сучасної Донеччини, воно завдячує своєю появою шахтарям, які наче казкові велетні підкорили підземне царство. Історичні витоки міста сягають у ті далекі часи, коли біля кожної шахти виростали шахтарські селища. З часом селища було об’єднано в єдине ціле, а історичні назви місцевості залишилися назавжди. Чи можна вважати датою заснування якоїсь установи, чи навіть населеного пункту закладення символічного каменя до фундаменту, чи звітування про введення в дію будівлі або цілого мікрорайону? На наш погляд, заснування фундацій будь-якого рівня є ні чим іншим як задоволення потреб й вимог суспільства. Тому історія загальноосвітньої школи № 8 почалася ще до зведення самої будівлі.
Type the text here
https://docs.google.com/presentation/d/e/2PACX-1vQD6yldl9YTv2h_wsdfcj0u6YTQc5Rryx5H0NRtfyxADcIpjuDlpS7xDa7synWKWMhVuQnNMYY340VN/pub?start=false&loop=false&delayms=3000 |